Газета "Аль-Діяр", 01.12.2011 р.
1 грудня цього року виповнюється 20 річниця з дня проведення Всеукраїнського референдуму, на якому народ України підтримав Акт проголошення незалежності України і тим проголосував за утвердження України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
На початку 1990-х років Україна постала перед необхідністю здійснення широких реформ, що були спричинені соціально-економічною та політичною ситуацією в колишньому СРСР. Спроби керівництва Радянського Союзу пристосувати адміністративно-розпорядчу економіку до ринкової поклали початок дезинтеграції єдиного господарського простору, який тримався не на економічних законах, а завдяки жорстким централізованим управлінським структурам тоталітарної системи. Усе це призвело до глибокої системної економічної і політичної кризи, занепаду виробництва, зниження життєвого рівня більшості верств суспільства, зростання соціальної напруги.
Водночас дезинтеграційні, деструктивні процеси, що охопили усі сфери життєдіяльності радянського суспільства, хаотичний підхід до здійснення перетворень, розчарування їх ходом широкого загалу загрожували катастрофічними наслідками для республік, що входили до СРСР. За таких умов керівництво багатьох союзних республік, насамперед України, що мала з-поміж інших республік чи не найвиразніші ознаки державності, гостро відчувало потребу у практичному проведенні політичних і соціально-економічних реформ.
Прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року стало першим кроком до фактичного і юридичного утвердження незалежності України. Декларація визначила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, а також незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. У цьому документі було виражено прагнення народу до створення демократичного суспільства, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, необхідності побудови правової держави та повноцінного політичного, економічного, соціального і духовного розвитку українського народу.
19 серпня 1991 року для повернення радянського суспільства зі шляху перебудови до колишніх порядків у Москві була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори – представники вищого державного керівництва СРСР – заявили, що у зв’язку з нібито хворобою Президента Радянського Союзу Михайла Горбачова країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану. Комітет оголосив про запровадження на півроку в окремих регіонах Радянського Союзу надзвичайного стану. Припинялася діяльність усіх політичних партій, окрім КПРС, громадських організацій і рухів демократичного спрямування, заборонялися мітинги, демонстрації, страйки, запроваджувалася жорстка цензура над засобами масової інформації. У Москві, де відбувалися головні події, було виведено на вулиці та майдани міста війська.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу – Акт проголошення незалежності України, в якому зазначалося: „Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України”. За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. 24 серпня 1991 року наша держава офіційно отримала назву – Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. 4 вересня 1991 року над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор.
Однак, прийнятий Акт не був наділений відповідною юридичною силою, тому Україна залишалася невизнаною державою світу. Ситуацію потрібно було змінювати у такий юридичний спосіб, який би не викликав жодних сумнівів у світової спільноти щодо легітимізації проголошення незалежності України та сприяв визнанню міжнародної правосуб’єктності нашої держави. З цією метою було вирішено провести Всеукраїнський референдум, оскільки саме ця форма безпосередньої демократії була найпоширенішою у світі щодо легітимізації незалежності держав.
Верховна Рада УРСР на підставі Закону Української РСР „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум. На Всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти „Так, підтверджую”, або „Ні, не підтверджую” на запитання: „Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?”
Всього у референдумі взяло участь 84,18% українських громадян. Із них позитивно відповіли 90,92% виборців.
Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. Так, уже 2 грудня 1991 року Україну визнали Польща та Канада, 4 грудня – Литва і Латвія, а загалом упродовж першого року незалежності її визнали 140 держав.
Своїм вибором український народ підтвердив відданість ідеалам демократії, свободи, побудови власної держави. День 1 грудня 1991 року назавжди залишиться важливою датою в історії українського народу, бо саме тоді вільним волевиявленням громадян було підтверджено Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою. Наш народ використав свій історичний шанс мирним демократичним шляхом реалізувати ідею відродження перерваної національної державності. Всеукраїнський референдум поклав початок розбудови суверенної України.
Як наслідок республіканського референдуму, у наступні роки становлення суверенної України було продовжено. 28 січня 1992 року національний синьо-жовтий прапор отримав статус державного. 15 січня 1992 року державним гімном України стала музика композитора М.Вербицького на слова П.Чубинського „Ще не вмерла Україна...”. 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Тризуб як малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну. У 1996 році було ухвалено Конституцію України.
Перший Всеукраїнський референдум відіграв доленосну роль у становленні України як незалежної держави. Для українського народу він був не лише випробуванням на політичну зрілість, а й школою народовладдя, адже вперше в історії України її майбутнє залежало насамперед від волевиявлення громадян. Референдум довів реальну спроможність українського народу самостійно вирішувати найважливіші питання суспільного та державного життя, коли понад 90 відсотків громадян підтвердили Акт проголошення незалежності. Це волевиявлення народу ознаменувало шлях до створення Суверенної Соборної Української Держави, розбудови демократичного суспільства.