Центр Києва, особливо “Майдан”, який став свідком кривавих демонстрацій та революцій, став місцем повалення режиму колишнього Президента України Віктора Януковича був вкритий кольорами українського прапору. Ним прикрашали фотографії загиблих на майдані, протестуючих та воїнів, що загинули на Сході України.

Не далеко від майдану повсюди можна побачити на автомобілях, вітринах магазинів та дахах будівель підняті українські прапори, а заклик «Слава Україні» звучить наче «лісова пожежа» серед людей, найчастіше його можна почути на заході України. Почувши цей заклик можна зрозуміти в яких умовах живуть українці після занепаду української економіки, а також в умовах серйозної інфляції, яка вдарила по українцям та знизила їх купівельну спроможність у декілька разів.

Не дивлячись на скрутну економічну ситуацію, дух патріотизму не згасає серед простих українців, а патріотизм нації не згасав під час війн та існує досі.

Святкування та фестивалі все ще проводяться у містах,  а музика продовжує звучати на їхніх вулицях.

На багатьох магазинах і навіть на домах підняті українські прапори, а машини прикрашені кольорами української армії, які намагаються протистояти повстанням в східних регіонах. На сьогодні у цьому протистоянні загинуло майже 10 тисяч чоловік з обох сторін. Протистояння від якого найбільше страждає саме Ненька Україна.

Незважаючи на шум та метушню Києва, чисельність якого нараховувала близько 5 мільйонів чоловік (до війни), а станом на сьогодні збільшилась через велику кількість вимушених переселенців та біженців, які рятувалися від війни на Сході, війна досі не відпускає серця простих українців.

На Заході, зокрема, в серці українського патріотизму місті Львові, прояви війни більш виражені, і його повсякденне життя наповнене патріотизмом.

Львів – історичне місто з унікальною архітектурою, яке досі вважається однією з європейських столиць. У цьому місті можна побачити багато юнаків одягнених у військовий одяг, які з наповненими ентузіазмом серцями співають патріотичні пісні.

Ніяка інша мова не звучить так, як українська, і навіть якщо більшість українців у Києві розмовляють російською у повсякденному житті, то львів’яни відмовляються від використання інших мов, окрім як з туристами та іноземцями.

Це дружнє місто в якому постійно тривають ярмарки та фестивалі. Місто, яке завжди прикрашене прапорами України, місто, в якому найгарніші дівчата одягають сорочки з написом “Слава Україні” і якщо цей вислів звучить від іноземця, перед ним відкриваються абсолютно всі дверцята, а на обличчях мешканців міста з’являється приємна посмішка.

Українці пильно відслідковують з екрану телевізора останні новини з війни в Луганській та Донецькій областях, намагаючись дізнатися про долю дітей України, які воюють на Сході України чи то добровольці, чи то бійці регулярної армії.

А на вокзалі, який знаходиться у 10 хвилинах від центру столиці можна побачити виснажених війною на Сході бійців, які повернулися і не знають чи це їх остання відпустка, чи вдасться їм ще раз обійняти своїх коханих, батьків чи будуть інші відпустки у недалекому майбутньому.

Багато містян приєдналися до лав ЗСУ аби воювати з найманцями на Сході у національному конфлікті та боронити Батьківщину у надії на краще майбутнє.

Революція в країні не обійшла стороною Львів та інші міста Західної України, дух патріотизму та підняті прапори в цій частині країни стали частиною буденного життя.

Також, відбулися зміни в торгівлі, оскільки тепер на прилавках з’явилися спеціальні маркери, на яких написано “Слава Україні”, що свідчить про країну виробника та автентичність товару. Також кардинально змінилося співвідношення кількості мовців українською та російською мов, оскільки до подій люди надавали перевагу останній у повсякденному житті.

Війна на Сході почалася як наслідок повалення режиму колишнього президента В.Януковича, через відмову підписати договір про Асоціацію з Європейським Союзом. Це змусило виступити молодь, яка хотіла жити відповідно до європейських стандартів життя, проти рішення президента.

Через революцію в Донецьку та Луганську було оголошено про проведення референдуму та згодом від’єднання цих міст від рідної України, та оголошення війни новій владі в Києві.

Переговори, зустрічі та перемовини, які ведуться під керівництвом країн Заходу та в яких приймає участь Росія не допомагають. Ці країни докладають максимальних зусиль аби зупинити кровопролитну війну. Навіть перемир’я, яке було неодноразово підписано учасниками конфлікту, згодом ігнорується аби відновити обстріли на Сході, які відкладають відбиток на Центральній та Західній Україні.  

З історії стає зрозуміло, що Україна завжди була ареною для війн між двома силами. Україна заплатила велику ціну за своє географічне положення, вона є кордоном між ЄС з одного боку та Росією з іншого.

 Тому можна побачити расове та культурне  різноманіття, які властиві українцям та яке стало ключовим аспектом в останніх конфліктах. В Україні живуть багато національностей, серед них татари та вірмени, грузини та румунці, росіяни, угорці, а також поляки і у всіх цих національностей є власне бачення майбутнього країни та різні політичні вподобання.

Українці розраховують на допомогу Заходу у завершенні цієї війни, яка вже забрала занадто багато ресурсів України, але на жаль вирішення цього конфлікту ще не видно, а тому українці і далі будуть воювати у цих війнах, які є ціною за її географічне положення, національне різноманіття населення, а також за багатство природних ресурсів, та які згодом стануть причиною перемоги країни не лише в цій війні.

Al Rai, Tariq Alhmaidi